Скільки видів обробки поверхні радіаторів?

Існує декілька методів обробки поверхні радіатора, включаючи напилення, анодування, електрофоретичне покриття та гальванічне нанесення тощо. Серед них гальванічне покриття може покращити теплопровідність радіатора, покриття розпиленням може збільшити шорсткість поверхні радіатора, анодування може покращити корозійну стійкість радіатора, а полірування може збільшити блиск і естетичність радіатора. Тепер давайте перевіримо характеристики кожної обробки поверхні.

 

Напилення - це простий і зручний метод обробки поверхні, який може утворювати захисну плівку на поверхні радіатора, яка має певну стійкість до корозії та довговічність. Крім того, існує велика гнучкість у виборі кольору та покриття.

 

Анодування — це процес створення щільної оксидної плівки на поверхні радіатора для підвищення його стійкості до окислення та корозії. Більше того, поверхня радіатора, оброблена анодуванням, зазвичай створює дуже гарне металеве відчуття, і її також можна забарвити.

 

 

Електрофорезне покриття - це спосіб нанесення на поверхню радіатора електропровідних покриттів, які мають хорошу герметичність і зносостійкість. Прикладене електричне поле також сприяє рівномірному розподілу покриття.

 

 

Гальванопластика — це метод нанесення шару металу на поверхню радіатора для підвищення твердості його поверхні та стійкості до корозії. Зазвичай використовувані метали з гальванічним покриттям включають мідь, нікель і хром.

 

Коротше кажучи, кожна техніка обробки поверхні має свої унікальні характеристики та використання, а вибір відповідної техніки обробки поверхні може забезпечити ефективний захист продуктивності та краси радіатора.

 

Обробка поверхні в основному впливає на такі три характеристики:
1. Зносостійкість: поверхня звичайних алюмінієвих сплавів (будь то корпус або радіатор) має типовий «алюмінієвий» колір (натуральний алюміній). Наприклад, часто після тертя рук на руках з’являється чорна пляма, яка насправді є мікрошарком алюмінію та його оксидів. Алюміній є відносно м'яким металом з низькою зносостійкістю без обробки. Після обробки поверхні електролітичним окисленням (анодуванням) алюміній утворює оксидний шар, який набагато товщі, ніж той, що утворюється за звичайних умов. Нанесений Al2O3 є дуже твердим матеріалом, тому цей шар дуже зносостійкий.

 

2. Хімічна стійкість: алюмінієві сплави, як відомо, класифікуються як «корозійно-стійкі» матеріали в чистих і сухих середовищах. Однак сам алюміній легко вступає в реакцію з різними кислотами і основами, і навіть відбитків пальців, якщо їх вчасно не видалити, досить, щоб вони через деякий час окислювалися. Але поверхня після анодування буде більш стійкою до корозії, навіть у важких умовах вона може ефективно захистити алюмінієву поверхню, тому алюмінієві деталі для зовнішнього використання завжди анодуються.

 

3. Ефективність охолодження: останній і найважливіший параметр. Блиск поверхні. Необроблений натуральний алюміній має надзвичайно низьку випромінювальну здатність (емісійна здатність є параметром здатності поверхні випромінювати тепло). Більшість матеріалів мають коефіцієнт випромінювання близько 0.95, а природний алюміній має коефіцієнт випромінювання лише близько 0.05, що означає, що алюмінієвий радіатор був би дуже ефективним, якби він розсіювався тепло тільки випромінюванням. Однак природна анодована поверхня радіатора має більший коефіцієнт випромінювання, ніж поверхня натурального алюмінію, приблизно на 0,80. Звичайно, конвекція також допоможе з теплопередачею, залежно від розміру поверхні радіатора та того, як повітря нагріває радіатор.